Історія справи

Постанова ВССУ від 25.03.2026 року у справі №761/20960/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року

м. Київ

справа № 761/20960/21

провадження № 61-7023св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

третя особа - тимчасово виконуючий обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 рокув складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року в складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом»), у якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») від 06 травня 2021 року № 578-К «Про звільнення працівника ВП ЕАТ ОСОБА_1 »; поновити її на роботі на посаді старшого економіста планово-економічного відділу планово-аналітичного управління відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» (далі - ВП «Енергоатом-Трейдинг»); стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня 2021 року до дня поновлення на роботі.

На обґрунтування позову зазначала, що з 28 листопада 2019 року та до моменту припинення трудового договору на підставі наказу від 06 травня 2021 року № 578-к вона працювала у ВП «Енергоатом-Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаді старшого економіста планово-економічного відділу планово-аналітичного управління.

Наказом від 01 грудня 2020 року № 989 «Про зміни в організаційній структурі ВП «Енергоатом-Трейдинг» відповідач затвердив організаційну структуру та штатний розпис, а 26 січня 2021 року попередив позивача про звільнення, яке обґрунтоване зазначеним наказом та скороченням її посади, однак посада старшого економіста залишилася в новому штатному розписі ВП «Енергоатом-Трейдинг», а попередження оформлене неналежним чином, оскільки в ньому була відсутня дата його складання.

ОСОБА_1 також вказувала, що відповідач не пропонував їй вакантні посади за її спеціальністю, освітою та досвідом роботи, включно з тими, що з`являлися після попередження, а лише ознайомив зі списком вакантних посад. Зазначала, що вона не відмовлялась від переведення на вакантні посади, а навпаки написала заяву про переведення на посаду провідного фахівця з публічних закупівель, проте цю заяву відповідач залишив без розгляду та в подальшому звільнив її без урахування наявності у неї переважного права на залишення на роботі. Крім того, відповідач не отримав згоду на звільнення позивача від виборного профспілкового органу, що свідчить про порушення порядку її звільнення.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось з дотриманням норм трудового законодавства. Вважав, що у позивача було відсутнє переважне право на зайняття посади у новоствореному підрозділі ВП «Енергоатом-Трейдинг», оскільки право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), не застосовується для працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури).

Також суд зазначив, що хоча 26 січня 2021 року позивач написала заяву про переведення її на посаду провідного фахівця з публічних закупівель відділу координації закупівель департаменту супроводження роботи тендерного комітету виконавчої дирекції з правового забезпечення (Дирекція ДП «НАЕК «Енергоатом»), проте указана посада на дату написання заяви вже не була вакантною. Відповідач неодноразово пропонував ОСОБА_1 вакантні посади згідно зі списками, однак у період від попередження і до звільнення (більше 2 місяців) позивач не подала відповідачу заяву про переведення її на будь-яку із запропонованих вакантних посад.

Рішення суду першої інстанції також мотивоване тим, що посади, які були наявні на період відпустки основних працівників по догляду за дитиною, були тимчасовими, а тому не були вакантними, у зв'язку з чим пропонувати такі посади позивачу було правом, а не обов`язком відповідача. Більш того, ОСОБА_1 була відсутня на роботі у період, коли зазначені посади стали тимчасово вакантними, а питання пропонування працівнику, посада якого скорочується, вакантних посад у період його відсутності на роботі трудовим законодавством не врегульовано.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки в рішенні профспілкового комітету відсутнє правове обґрунтування відмови у згоді на звільнення позивача (подання роботодавця про звільнення ОСОБА_1 було повернуто без розгляду у зв`язку з передчасним розглядом, так як ОСОБА_1 до 14 квітня 2021 року перебувала у відпустці), тому відповідач мав право розірвати з нею трудовий договір.

Апеляційний суд з такими висновками погодився, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 рокута постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, а справу передати на новий розгляд. Також просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 824/3229/14-а, від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17, від 05 вересня 2019 року в справі № 336/5828/16, від 12 лютого 2020 року в справі № 753/7661/18, від 21 лютого 2020 року в справі № 761/25605/17, від 21 лютого 2020 року в справі № 809/1353/16, від 01 червня 2023 року в справі № 761/16157/21, від 22 листопада 2023 року в справі № 234/2001/21, від 13 грудня 2023 року в справі № 534/625/22, від 02 липня 2024 року в справі № 761/41982/21, від 15 січня 2025 року в справі № 761/23289/21.

Крім того, вважає, що відсутній єдиний висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах стосовно того, чи є тимчасова посада (робота за строковим трудовим договором) на період відсутності основного працівника вакантною у розумінні трудового законодавства та чи повинна вона пропонуватись працівнику, посада якого підлягає скороченню.

Зазначає, що суди не врахували та не надали правової оцінки наявним у справі доказам (посадовим інструкціям), залишили поза увагою та не надали правової оцінки наявним вакансіям, які не були запропоновані позивачу, не врахували факту перебування на утриманні позивача неповнолітньої дитини та відсутності у сім'ї інших працівників із самостійним заробітком, необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів та виклик свідків, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (акт про відмову від повторного розгляду вакансій).

Окрім цього, ОСОБА_1 стверджує, що відповідачем не була дотримана процедура погодження її звільнення з профспілковим комітетом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.

03 вересня 2025 року справа № 761/20960/21 надійшла до Верховного Суду.

АТ «НАЕК «Енергоатом» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Крім того, просило відмовити у задоволені клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_7 у встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подав.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 28 листопада 2019 року по 11 травня 2021 року ОСОБА_1 працювала на посаді старшого економіста планово-економічного відділу планово-аналітичного управління у ВП «Енергоатом-Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» (ДП «НАЕК «Енергоатом» в подальшому змінило найменування на АТ «НАЕК «Енергоатом»).

Наказом т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_7 від 01 грудня 2020 року № 989 «Про зміни в організаційній структурі ВП «Енергоатом-Трейдинг» затверджено організаційну структуру ВП «Енергоатом-Трейдинг».

Згідно з організаційною структурою та штатним розписом ВП «Енергоатом-Трейдинг» планово-аналітичне управління, планово-економічний відділ та посада старшого економіста цього відділу, яку обіймала позивач, у новому штатному розписі відсутні.

26 січня 2021 року ОСОБА_1 була попереджена роботодавцем про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням її посади на підставі наказу від 01 грудня 2020 року № 989, що підтверджується її підписом на попередженні.

У цей же день відповідач запропонував ОСОБА_1 розглянути списки вакантних посад у ДП «НАЕК «Енергоатом» та його відокремлених підрозділах, з якими позивач ознайомилася, засвідчивши лист ознайомлення своїм підписом.

26 січня 2021 року ОСОБА_1 написала заяву про переведення її на посаду провідного фахівця з публічних закупівель відділу координації закупівель департаменту супроводження роботи тендерного комітету виконавчої дирекції з правового забезпечення (Дирекція ДП «НАЕК «Енергоатом»).

Обґрунтовуючи неможливість переведення позивача на цю посаду, відповідач зазначив та документально підтвердив, що 25 січня 2021 року на цю посаду було подано заяву іншим працівником, яку також було попереджено про звільнення, - фахівцем з публічних закупівель ОСОБА_2 . Наказом т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» від 26 січня 2021 року № 89-к ОСОБА_2 переведено на посаду провідного фахівця з публічних закупівель.

27 січня 2021 року о 08 год 30 хв працівники кадрової служби ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) склали «Акт про відмову від повторного розгляду вакансій у зв`язку із переведенням працівника Дирекції на посаду зазначену в заяві ОСОБА_1 від 26 січня 2021 року», згідно з яким ОСОБА_1 було повідомлено про те, що посада фахівця з публічних закупівель вже не є вакантною. Позивачеві було запропоновано розглянути інші вакансії, однак вона відмовилась.

Встановлено, що роботодавець пропонував ОСОБА_1 підходящі вакантні посади згідно зі списками, зокрема: 1) у Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом»: 2 посади старшого економіста, 4 посади провідного економіста відділу управління державним майном, 7 посад провідного бухгалтера-ревізора, 2 посади старшого бухгалтера-ревізора; 2) у ВП ЗАЕС: 1 посада економіста 2 категорії; 1 посада економіста з договірних та претензійних робіт; 1 посада економіста з матеріально-технічного забезпечення; 1 посада економіста з планування 1 категорії; 1 посада економіста з планування 2 категорії; 1 посада економіста з праці 1 категорії; 1 посада економіста з фінансової роботи; 1 посада економіста відділу управління державним майном; 1 посада економіста 1 категорії відділу управління державним майном; 1 посада бухгалтера 2 категорії, 1 посада бухгалтера-ревізора 1 категорії; 3) у ВП «Енергоатом-Трейдинг»: 1 посада провідного економіста фінансово-економічного відділу; 4) у ВП «Атомремонтсервіс»: 1 посада економіста і 1 посада економіста 1 категорії планово-економічного відділу; 5) у ВП «Автоматика та машинобудування»: 1 посада економіста з договірних та претензійних робіт 2 категорії; 6) у ВП «Атомпроектінжиніринг»: 1 посада провідного бухгалтера;7) у ВП ЮУАЕС: 2 посади бухгалтера 2 категорії.

Проте у період від попередження до звільнення позивач не подала заяву про переведення на будь-яку із зазначених посад.

Разом з тим позивачу не пропонувались посади провідного економіста відділу побутово-сервісного обслуговування ВП «Управління справами» та економіста з планування відділу економічного планування господарчої діяльності ПЕУ ВП «Рівненська АЕС» у зв`язку з перебуванням основного працівника у відпустці по догляду за дитиною, а також посади провідного економіста з фінансової роботи фінансово-економічного відділу ВП «Управління справами» та бухгалтера ВП «Автоматика та машинобудування», оскільки такі виникли і були заповнені в один і той самий день, а саме 01 квітня 2021 року та 01 лютого 2021 року відповідно (накази відповідача від 31 березня 2021 року № 458-к, № 460-к та наказ директора ВП «Автоматика та машинобудування» від 29 січня 2021 року № 47/к).

Також суди встановили, що згідно з наказами ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02 березня 2021 року № 147-в, від 23 квітня 2021 року № 283-в та листками непрацездатності серії АЛД № 478597, 478717 ОСОБА_1 з 15 березня 2021 року по 10 травня 2021 року перебувала у відпустках та на лікарняних.

26 лютого 2021 року т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» звернувся до профспілкового комітету Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» з поданням № 148-01/07 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 . Вказане подання 26 лютого 2021 року було отримано в.о. голови ППО працівників Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_8, що підтверджується її підписом.

Згідно з витягом з протоколу засідання профкому працівників Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» від 11 березня 2021 року № 11 на засіданні профкому вирішено повернути роботодавцю без розгляду подання від 26 лютого 2021 року № 148-01/07 у зв`язку з його передчасним розглядом, так як відповідно до наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02 березня 2021 року № 147-в ОСОБА_1 надана відпустка з 15 березня по 14 квітня 2021 року.

Наказом т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_7 від 06 травня 2021 року № 578-к «Про звільнення працівника ВП ЕАТ ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з роботи 11 травня 2021 року у зв`язку зі скороченням посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі її середньомісячної заробітної плати згідно зі статтею 44 КЗпП України.

ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з цим наказом, що підтверджується її підписом.

Крім того, встановлено, що станом на дату звільнення ОСОБА_1 у відокремлених підрозділах не було вакантних посад економістів, бухгалтерів, бухгалтерів-ревізорів та інших посад за спеціальністю облік і аудит (листи генеральних директорів і директорів ВП «Південноукраїнська АЕС» від 29 січня 2024 року № 23-0034.02/1562-вих, ВП «Рівненська АЕС» від 29 січня 2024 року № 22-1795/051, ВП «Хмельницька АЕС» від 01 лютого 2024 року № 45-01-289/2507, ВП «Атоменергомаш» від 30 січня 2024 року № 431/04-1, ВП «Атомремонтсервіс» від 26 січня 2024 року № 27-456/11-вих, ВП «Аварійно-рятувальний центр» від 02 лютого 2024 року № 40-360/07-вих, ВП «Складське господарство» від 31 січня 2024 року № 45/0-263).

Згідно з довідкою директора департаменту управління персоналом АТ «НАЕК «Енергоатом» від 31 січня 2024 № 26-01/07 у Дирекції та відокремлених підрозділах ДП «НАЕК «Енергоатом», розташованих у м. Києві, станом на 11 травня 2021 року не було нових вакантних посад, крім тих, що пропонувалися позивачу 26 квітня 2021 року.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За приписами частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штатує обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з'явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 здобула вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та відповідно до відомостей, які містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 , працювала на посадах бухгалтера та економіста різних категорій. У ВП «Енергоатом-Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом» вона працювала на посаді старшого економіста планово-економічного відділу планово-аналітичного управління.

26 січня 2021 року ОСОБА_1 ознайомилась з попередженням про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням її посади на підставі наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 01 грудня 2020 року № 989 «Про зміни в організаційній структурі ВП «Енергоатом-Трейдинг».

Позивач подала заяву про переведення її на посаду провідного фахівця з публічних закупівель відділу координації закупівель департаменту супроводження роботи тендерного комітету виконавчої дирекції з правового забезпечення (Дирекція ДП «НАЕК «Енергоатом»), проте її було повідомлено про переведення на зазначену посаду іншого працівника та запропоновано розглянути інші вакансії.

Також встановлено, що відповідач не пропонував ОСОБА_1 посади працівників, які перебували у відпустці по догляду за дитиною (посади провідного економіста відділу побутово-сервісного обслуговування ВП «Управління справами» та економіста з планування відділу економічного планування господарчої діяльності ПЕУ ВП «Рівненська АЕС»), а також посади, які виникли та були заповнені в один і той самий день (посади провідного економіста з фінансової роботи фінансово-економічного відділу ВП «Управління справами» та бухгалтера ВП «Автоматика та машинобудування»).

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що пропонувати зазначені посади позивачу було правом, а не обов`язком відповідача, оскільки вважали, що такі посади не є вакантними в розумінні трудового законодавства.

Проте наведені висновки судів є безпідставними, оскільки роботодавець при звільненні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України зобов'язаний запропонувати працівникові всі вакантні посади (іншу роботу), які з'явилися на підприємстві протягом періоду з дня попередження працівника про вивільнення до дня розірвання трудового договору і які існували на день звільнення.

У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров'я.

З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з'являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). Водночас можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника; на час проходження військової служби іншим працівником, призваним під час мобілізації), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов'язків.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2013 року в справі № 534/625/22 та від 23 липня 2025 року в справі № 759/13994/23.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був запропоновувати ОСОБА_1 усі наявні на підприємстві вакантні посади (іншу роботу). При цьому відсутність постійної вакантної посади не звільняла роботодавця від обов'язку пропонувати працівнику можливість продовжити трудову діяльність на умовах неповного робочого часу або за строковим трудовим договором (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника). Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов'язків щодо працевлаштування позивача.

Так, у період між попередженням ОСОБА_1 про наступне вивільнення та датою її звільнення у відповідача з'являлись посади, зокрема, провідного економіста з фінансової роботи фінансово-економічного відділу ВП «Управління справами» та бухгалтера ВП «Автоматика та машинобудування», які одразу на вибір роботодавця були заміщені іншими працівниками, а також були наявні посади працівників, які перебували у відпустці по догляду за дитиною. Проте зазначені вище посади не були запропоновані ОСОБА_1 , що свідчить про порушення її трудових прав.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними висновки судів стосовно того, що ОСОБА_1 не просила роботодавця пропонувати вакантні посади у період її відсутності на роботі та не повідомляла, яким чином це слід було робити, оскільки перебування позивача у відпустках чи на лікарняних у період наявності вакантних посад (іншої роботи) не звільняло відповідача від обов'язку запропонувати їй такі посади (зокрема, за допомогою засобів поштового зв'язку).

За таких обставин, звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є протиправним, оскільки роботодавець не дотримався норм трудового законодавства та не виконав обов'язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, щодо працевлаштування позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Ураховуючи те, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення її конституційного права насвоєчасне одержання винагороди за працю, а також з огляду на відсутність вини позивача в тому, що справа розглядалась в судах більше одного року, Верховний Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (годинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з довідкою від 07 травня 2021 року № 50-13/849, виданою ВП «Енергоатом-Трейдинг» ДП «НАЕК «Енергоатом», середньоденна заробітна плата позивача становить 2 526, 00 грн.

Вимушений прогул позивача тривав з 12 травня 2021 року по 25 березня 2026 року, тобто 1 263 робочих дні.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь позивача, становить 3 190 338, 00 грн (1 263 робочих дні * 2 526, 00 грн) з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Підстави для передачі справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.

У частині п'ятій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Клопотання учасника справи про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для передачі, визначені статтею 403 ЦПК України.

ОСОБА_1 не навела достатніх та обґрунтованих підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і колегія суддів таких підстав не встановила, тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а також про поновлення на роботі незаконного звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Враховуючи задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наявні підстави для допущення негайного виконання вказаного судового рішення.

Керуючись статтями 400 409 412 416 430 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2025 рокускасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - тимчасово виконуючий обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого економіста планово-економічного відділу планово-аналітичного управління відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з 12 травня 2021 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3 190 338, 00 грн (з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів) за період з 12 травня 2021 року по 25 березня 2026 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови Верховного Суду від 25 березня 2026 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов